За гранулометричним складом у ній виділяють 4 фракції – глинисту, пилувату, піщану та гравійну. Вміст глинистих частинок каолінової або монтморіллонітової групи становить від 3 до 10%.
У суглинках зазвичай є близько 10—30 % глинистих частинок діаметром менше 0,005 мм, які й обумовлюють їх основні фізико-технічні показники.
Супесь відрізняється порівняно низькою пористістю (05-07). Вміст вологи в ній нижчий, тому пученню вона піддається менше. Суглинком називають глинистий ґрунт, що містить глинистих частинок вище 10 і менше 30 відсотків.
Суглинок – це кадилак серед ґрунтів, матеріал, що містить 7-27% глини, 28-50% мулу і менше 52% піску. За визначенням суглинок дещо піщанистий, але менш піщаний, і утворює стрічку довжиною від чверті до півтора дюймів.
Як клас текстури ґрунту, глина відноситься до ґрунтового матеріалу, що складається на 40 відсотків або більше з глини, менш ніж на 45 відсотків з піску та менш ніж на 40 відсотків з мулу. Окремі фрагменти гірських порід або мінералів у ґрунті, які варіюються від 0,05 до 2,0 міліметрів у діаметрі.
Дорожнє будівництво: Супесь часто використовується в дорожньому будівництві як основний матеріал. Його висока проникність і хороші дренажні властивості ґрунту роблять його ідеальним матеріалом для будівництва доріг та інших споруд, що потребують ефективного керування водними ресурсами.
З усіляких глинистих грунтів супесь є непластичним матеріалом. Супесь відрізняється від суглинку низькою несучою здатністю та пористістю, а від піску – тим, що краще тримає форму і має зв'язувальні властивості.
Глина багата мікроелементами та різними мінеральними солями. Вона сприятливо впливає на опорно-руховий апарат, чудово абсорбує токсини. Активно застосовується як засіб від облисіння, зміцнює структуру волосся, бореться зі зморшками, добре справляється з розтяжками при вагітності.