Що значить абревіатура?
Абревіатура (лат. abbrevio — скорочую) — складноскорочені слова, похідне слово, що виникає внаслідок абревіації — утворення з перших літер або з інших частин слів, що входять до складу назви чи поняття. Вживаються в усній та писемній мові.
Що таке абревіація в українській мові?
Абревіація (лат. abbreviation — скорочення) — спосіб словотворення, що розвинувся у 20 ст. Це об'єднання скорочених основ (технічний редактор > техред), скорочених і повних основ (медичне училище > медучилище), а також творення простого похідного слова шляхом довільного скорочення твірної одиниці (магнітофон > маг).
Як правильно читати абревіатури?
📌 Якщо в середині абревіатури є літера на позначення голосного, то читаємо абревіатуру як слово. 👉 МОН, МОЗ, ПАТ 📌 Якщо в середині абревіатури літери на позначення голосного немає, то читаємо кожну літеру окремо: 👉 ЗСУ / зе – ес – у/ , СБУ / ес- бе – у/, ЗНО /зе – ен – о/
Якого роду абревіатура?
Абревіатури на голосний -о незалежно від форми роду стрижневого слова мають значення середнього роду, пор.: СІЗО і слідчий ізолятор; РНБО і Рада національної безпеки і оборони.
Як відомо, абревіатура – це складне скорочене слово.
Абревіатура (лат. abbrevio — скорочую) — складноскорочені слова, похідне слово, що виникає внаслідок абревіації — утворення з перших літер або з інших частин с …
АБРЕВІАТУРА, и, ж. Слово, що становить скорочення двох або кількох слів, напр.: колгосп, райвиконком. Він користувався в значній мірі готовою вже поезією …
Абревіатура — слово, утворене з перших літер слів, що входять до складу назви чи поняття. Приклад вживання. Суттєвою ознакою абревіатур є стабільна вимова за …
Абревіату́ра у мовознавстві (італ. abbreviatura, від лат. abbreviatio — скорочення) — мовна одиниця, утворена внаслідок абревіації.